1 Corinthians 3

що й говоримо не ви́вченими словами лю́дської мудрости, але ви́вченими від Духа Святого, порі́внюючи духовне до духовного. 1А люди́на тіле́сна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупо́та, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. 2Духовна ж люди́на су́дить усе, а її судити не може ніхто. 3Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?“ А ми маємо розум Христів! 4

Кожен одержить свою нагороду

5І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі. 6Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете, 7бо ви ще тіле́сні. Бо коли за́здрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-лю́дському робите? 8Бо коли хто каже: „Я ж Павлів“, а інший: „Я Аполло́сів“, то чи ж ви не тіле́сні? 9Бо хто ж Аполло́с? Або хто то Павло? Вони тільки служи́телі, що ви ввірували через них, і то скільки кому́ дав Госпо́дь. 10Я посадив, Аполло́с поливав, Бог же зрости́в, 11тому́ ані той, хто са́дить, ані хто полива́є, є щось, але Бог, що ро́дить! 12І хто са́дить, і хто поливає — одне, і кожен оде́ржить свою нагоро́ду за працею сво́єю! 13Бо ми співробі́тники Божі, а ви — Боже поле, Божа буді́вля. 14Я за благодаттю Божою, що да́на мені, як мудрий будівни́чий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, я́к він будує на ній! 15Ніхто бо не може покла́сти іншої основи, окрім покла́деної, а вона — Ісус Христос. 16А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного камі́ння, із дерева, сіна, соломи, 17то буде ви́явлене ді́ло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'явля́ється, і огонь ді́ло кожного ви́пробує, яке воно є. 18І коли чиє ді́ло, яке збудував хто, усто́їть, то той нагороду оде́ржить; 19коли ж ді́ло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасе́ться, але́ так, як через огонь.

Усі люди — Божий храм

20Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є? 21Як хто ні́вечить Божого храма, того зні́вечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!

Не хвали́ся лю́дською му́дрістю

22Хай не зво́дить ніхто сам себе́. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. 23Цьогосві́тня бо мудрість — у Бога глупо́та, бо написано: „Він ловить премудрих у хи́трощах їхніх!“